Я хочу скромно зауважити

在庞大的古典合唱团中

у величезному хорі класиків

我想谦卑地感知到，

поміж Еліотом і Кавафісом,

在艾略特与卡瓦菲斯之间，

Мілошем і Бродським,

米沃什与布罗茨基之间，

поміж Аною Бландіаною

在安娜·布兰迪亚娜

і Габріелою Містраль,

与加夫列拉·米斯特拉尔之间。

що поезія не рятує.

我的这首诗没有脱颖而出。

Вона не працює як бронежилет

它不是防弹背心

чи задимлена барикада,

不是烟雾中的路障

ані як антидепресанти

不能被当作镇静剂

чи також антибіотики,

更不是止痛药。

а навіть як валеріана.

尽管绿色的薄荷叶

Зелене листя м′яти

带来的是和平，

бодай навіває спокій,

尽管玫瑰芬芳的气息

солодкий дух троянди

增添的是希望

множить бодай надії

（没关系，因为大多数虚无的

(це нічого, що більшість

化身永远都不会实现）。

примарні і ніколи не втіляться).

只有我的鲜血

А вона живиться

才能将它滋养，

виключно моєю кров′ю,

在充满爱的事业中

конкуруючи з хижаками

它与强盗们对抗。

у цій людинолюбній справі.

用光谱分析它

І її спектральний аналіз

只有挑衅的红色，

тільки агресивно червоний

混合着一氧化碳、

із домішком чадного газу,

美酒，与多余的糖。

вина і надміру цукру.

这狂野的诗，就要离开

Вона заводить у хащі

黑暗的言语之林，

темного лісу мови

这狂野的诗，就要冲向命运的不羁，

і кидає напризволяще.

冲，冲，冲……

Кидає, кидає, кидає...