在庞大的古典合唱团中

Я хочу скромно зауважити

我想谦卑地感知到，

у величезному хорі класиків

在艾略特与卡瓦菲斯之间，

поміж Еліотом і Кавафісом,

米沃什与布罗茨基之间，

Мілошем і Бродським,

在安娜·布兰迪亚娜

поміж Аною Бландіаною

与加夫列拉·米斯特拉尔之间。

і Габріелою Містраль,

我的这首诗没有脱颖而出。

що поезія не рятує.

它不是防弹背心

Вона не працює як бронежилет

不是烟雾中的路障

чи задимлена барикада,

不能被当作镇静剂

ані як антидепресанти

更不是止痛药。

чи також антибіотики,

尽管绿色的薄荷叶

а навіть як валеріана.

带来的是和平，

Зелене листя м′яти

尽管玫瑰芬芳的气息

бодай навіває спокій,

增添的是希望

солодкий дух троянди

（没关系，因为大多数虚无的

множить бодай надії

化身永远都不会实现）。

(це нічого, що більшість

примарні і ніколи не втіляться).

只有我的鲜血

才能将它滋养，

А вона живиться

在充满爱的事业中

виключно моєю кров′ю,

它与强盗们对抗。

конкуруючи з хижаками

用光谱分析它

у цій людинолюбній справі.

只有挑衅的红色，

І її спектральний аналіз

混合着一氧化碳、

тільки агресивно червоний

美酒，与多余的糖。

із домішком чадного газу,

这狂野的诗，就要离开

вина і надміру цукру.

黑暗的言语之林，

Вона заводить у хащі

这狂野的诗，就要冲向命运的不羁，

темного лісу мови

冲，冲，冲……

і кидає напризволяще.

Кидає, кидає, кидає...